Державне підприємство “Укрхімтрансаміак” невдовзі може отримати нового керівника. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив Міністерству економічного розвитку і торгівлі підготувати умови кадрового конкурсу на посаду директора одного з найбільших європейських транспортувальників рідкого аміаку.

Менеджмент “Укрхімтрансаміак” кілька разів ставав об’єктом прискіпливої уваги преси. Тетяни Чорновол, уже у статусі до народного депутата навіть звернулася до Генпрокуратури щодо фактів зловживання службовим становищем з боку директора підприємства, який під гарантії держави отримав 42 млн. доларів кредиту в Amsterdam Trade Bank NV та ПАТ “Альфа-Банк”. І гроші випарувалися. Але це лише фрагмент фінансової шкоди, завданої державі. Директор “Укрхімтрансаміаку” продовжував укладати угоди на невигідних для держпідприємства умовах, відтак держава пішла “в мінус” іще на 400 млн гривень.

Здавалося б, з такими “результатами” діяльності топ-менеджмент мав би вже давно відбувати покарання за вимивання з підприємства мільйонів гривень державних коштів. А проте директор “Укртрансхімаміаку” Віктор Бондик почувається дуже впевнено, адже крісло з-під нього годі вибити з 2007 року. І це – незважаючи на з десяток кримінальних проваджень. Ось що значить належати до “Сім’ї”.

Проте вже незабаром міцність сімейних пут пройде серйозний іспит. Лобістський скандал, який вибухнув заявою про відставку міністра економічного розвитку та торговлі Айвараса Абромавичуса, призвів до публічного оголошення намірів уряду змінити топ-менеджмент держпідприємства. Нагадаємо, очільник МЕРТ звинуватив Ігоря Кононенка, першого заступника голови фракції “Блок Петра Порошенка”,  у проштовхуванні “своїх людей” на посаду гендиректора компанії “Укрхімтрансаміак”. І хоч народний депутат усіма святими відхрестився від цієї заяви, перепони контролю над державним підприємством коштували міністрові посади.

Зауважимо, що Айварас Абромавичус іще восени минулого року нарікав на безуспішні спроби звільнити Віктора Бондика. Проте на перешкоді стоїть інтерес “любих друзів”. Наприклад, Давида Жванії, для якого “Укрхімтрансаміак” залишається “єдиним державним бізнесом”.

Чим же смачний цей “державний бізнес”? Державне підприємство діє з 2001 року після об’єднання транзитерів аміаку Придніпровського ДУ, Миколаївського ДУ “Трансаміак” та УДЗЕП “Укрзовнішхімпром”. Власне, труба “Укртрансхімаміаку” – це єдиний експортний канал довжиною 1018 км постачання  російської сировини на Одеський припортовий завод, який є кінцевим пунктом аміакопроводу “Тольятті-Горлівка-Одеса”. Рідкий аміак застосовують у виробництві мінеральних добрив – селітри та карбаміду, у фармакології, ним також заправляють величезні холодильні установки в усіх галузях промисловості. За оцінками експертів, вартість активу становить не менше 2,4 млрд. гривень.

Володіючи терміналом та  аміакопроводом, диктуючи ціни на транзит російського аміаку, Україна посідає вагоме місце на світовому ринку виробництва та торгівлі хімічною  продукцією. Точніше кажучи, вагоме місце посідає той, хто володіє “трубою”. За цю позицію і точитиметься боротьба у кадровому конкурсі.