Олексій Зубрицький

заступник керівника робочої групи з питань приватизації держпідприємств Мінагропроду

Конкурс щодо ДП “Укрспирт” заблокували через суд. Цілком логічний результат, враховуючи ту кількість порушень, із якими він проводився. Мінекономрозвитку України, як у тій приказці про невмійка, який смажив млинці, пам’ятайте, “перший млинець глевкий, а другий знайомим, третій – далекій рідні і четвертий – мені”, примудрилося спекти всі млинці одночасно.

Порушуючи всі процедури, конкурс проводився під одного конкретного співвітчизника нашого литовського “поки ще міністра економіки”, якого виводили у фінал зі спеціально підібраними зручними суперниками. Один, маючи гарну роботу і зарплату в Грузії, сам знявся, тільки-но вийшов у фінал і зрозумів, що в Україні платять менше, ніж у корпорації “Пепсі”. Інші були відверто слабші або передпенсійного віку. Для досягнення мети всі засоби виявилися добрі – у комісії не було жодного керівника Мінекономіки. Жар загрібали руками найнятого з боку рекрутера, якому заплатили і за підбір кандидатів, і зробили головою комісії, щоби сам у себе приймав роботу – просто готовий кейс для НАБУ.

Але ця історія, насправді, тільки ланка в ланцюзі кадрових призначень, які проводить Мінекономіки останнім часом. Проводить через раз, натикаючись на судові рішення, як в історії з ДП “Укрспирт” або “Центренерго”. Але там, де завершити процес вдається, переможцями виявляються іноземці, так що логіку процесу зрозуміти можна. Іноземний міністр задля дембельського акорду перед відставкою і від’їздом на батьківщину вирішив призначити іноземних фахівців на ключові стратегічні підприємства України. У ЗМІ було море мажорних публікацій про призначення в “Укрзалізницю” польського фахівця, описуючи професійні якості якого, сам міністр економіки характеризував як “польського Славу Вакарчука”, соліста культової групи “Океан Ельзи”. Досить дивна рекомендація для залізничника, чи не так?

І хоча в резюме польського фахівця чимало кар’єрних висот, питання виникає інше.

Проблеми вітчизняних підприємств часто не в неефективних управлінських процесах, а в наявності кураторів і покровителів із правлячих політичних кланів, які ці підприємства грабують. Або, як це називається на політичному сленгу, – “сидять на потоках”.

Тому ті, що акцентують увагу винятково на управлінських “фішках” типу міжнародний аудит або створення ради директорів для державних компаній, помиляються – “сидінню на потоках” ці процеси ніяк не завадять. Ба більше, для корупційних схем ця активність – чудове прикриття: поки кілька кварталів іноземний директор буде вникати в курс справи, писати концепції і прориватися через вітчизняні процедури держуправління, як-от захист фінансового плану в Кабміні, без якого неможливі, наприклад, взагалі ніякі інвестиції і модернізація, розкрадання держпідприємств йтиме повним ходом. І не факт, що деякі держпідприємства ці півроку-рік переживуть. У ДП “Укрспирт” ситуація настільки критична, що зволікання з реформами може остаточно поховати галузь, перетворивши Україну з виробника спирту в ринок збуту.

Ризикну припустити, що найближчі півроку-рік стануть часом розчарування в іноземних директорах. Точно так само, як багато хто вже розчарувався в іноземних міністрах. Змучені бюрократичними перепонами, депутатськими запитами і перевірками прокуратури, іноземці поїдуть, трошки заробивши, не виконавши плани і поклавши, наостанок, всю провину на невдячних тубільців. А розгрібати загострені проблеми будемо ми, українці, адже нам їхати нікуди.

Вітчизняній національній економіці насамперед потрібні не іноземні поради директорів, а антикорупційні заходи, боротьба з чиновницької мафією і приватизація. Потрібні менеджери, які, з одного боку, розуміють, що реально відбувається в держкомпаніях, як і де це відбувається. А з іншого – досить патріотичні для того, щоби з цими крадіжками і корупцією реально боротися. Переконаний, що це можуть робити з усією віддачею тільки українці. Ті, у кого немає запасного громадянства і запасного аеродрому в іншій країні. Але для розуміння цього простого факту нам, мабуть, знадобиться ще кілька місяців експериментів над вітчизняною економікою.