Кадровий конкурс на вакантну посаду головного архітектора Києва закінчився провалом. І значна частина провини у цьому лежить на конкурсній комісії, члени якої, незважаючи на чимале представництво, заплуталися у процедурних моментах і в результаті девальвували результати оцінювання. Поки очікується оголошення нового конкурсу, “Кадри” аналізують помилки експертів в архітектурі, яким не вдалось опанувати мистецтво HR.

Посада головного архітектора Києва стала вакантною після того, як у вересні 2015 року Віталій Кличко звільнив Сергія Целовальника. Прес-служба мера пояснила рішення тим, що чиновник не дав ради численним МАФам та зовнішній рекламі у столиці.

Якщо раніше головного архітектора призначав керівник КМДА, то цього разу вирішили провести кадровий конкурс. Участь у ньому взяли 14 кандидатів, яких відбирали у три етапи. Перше випробування – екзамен, під час якого претенденти мали відповісти на 100 питань. Знання положень Конституції виявляли 15 питань, стільки ж стосувалися Закону “Про державну службу”, іще 15 –  антикорупційного законодавства. Решта торкалися суто професійних аспектів. Ті, хто правильно відповів на більшість питань, пройшли у  наступний етап презентацій. Тут претенденти ділилися своїм баченням подальшого розвитку Києва. Планувалося, що 11 березня, після заключної частини відбору – співбесіди з 5 фіналістами, голова конкурсної комісії урочисто оголосить прізвище переможця.

Кандидатів оцінювали за 12 критеріями, які комісія затвердила протоколом. Кожен критерій мав рекомендовану питому вагу у відсотковому відношенні.

Перший – наявність другої освіти, західної освіти, стажування за кордоном (3%).

Другий – вільне володіння англійською мовою (2%).

Третій – досвід роботи в галузі містобудування та архітектури, а саме об’ємне проектування та планування території. Реалізація проектів у якості менеджера-урбаніста (10%).

Четвертий – менеджерські навички (управління людьми чи проектами) 10%.

П’ятий – міжнародний досвід. Інтегрованість кандидата у професійне середовище країн розвиненої ринкової економіки (5%).

Шостий: відсутність у практиці здобувача зруйнованих і понівечених пам’яток архітектури та містобудування (10%).

Сьомий: відсутність у практиці здобувача конфліктів стосовно незаконних забудов, які супроводжувалися зіткненнями з громадою та/або висвітлених у медіа (10%).

Восьмий: оцінка у кандидата потенційного ризику конфлікту інтересів (10 – мінімальний конфлікт, 0 – значний конфлікт) (10%).

Дев’ятий: комунікативні навички: переконливість, впливовість, уміння слухати, відкритість до різних точок зору та нових ідей, чіткість відповідей на запитання, спілкування з громадою (10%).

Десятий: глибоке, структуроване системне бачення розвитку міста. Розуміння потреб ключових стейкхолдерів. Розуміння того, як вирішити ключові проблеми міста (10%).

Одинадцятий: чітке бачення необхідних для департаменту реформ, що враховують кращі стандарти врядування (10%).

Дванадцятий: загальне враження від кандидата, позитивні манери, енергетика, зовнішній вигляд, внутрішня порядність і чесність (10%).

Склад конкурсної комісії, яка мала визначити переможця, кілька разів змінювався. В результаті зупинилися на числі 19: архітектори, міські урядовці, представники громадськості, експерти, зокрема й іноземні. Секретарем комісії обрали Оксану Величко, представницю Реанімаційниого пакету реформ та антикорупційної ради при Київраді.

Голова комісії, заступник голови КМДА Олександр Спасибко обіцяв, що конкурс проходитиме прозоро, під контролем преси та киян. Власне, так і було до того моменту, поки не визначилася п’ятірка фіналістів:

1. Юрій Скляренко – 13 із 16 голосів, результат тестування – 100 балів зі 100.

У 2008-2009 роках працював у Комунальній організації “Центр містобудування та архітектури” (нині “Інститут Генерального плану м. Києва”). З жовтня 2011-го по травень 2014-го був головним архітектором Севастополя. Згодом очолив ТОВ “Проектне бюро “Місто”.

2. Андрій Миргородський – 13 голосів, 65 балів.

Із 1995-го – віце-президент ТОВ “XXI век”. Разом з бізнес-партнером, президентом компанії “XXI век” Львом Парцхаладзе відкрив ресторани “Корона”, “Динамо-люкс”, “Царское село”, “СССР”, “Первак”, “Тарас”, побудував мережу “Швидко”, ТЦ “Квадрат”. Із 2008-го – депутат Київради від Блоку Віталія Кличка. З 2011 року – проектний директор столичного ТОВ “Проектні системи ЛТД”. З іменем Миргородського пов’язують реконструкції Поштової площі та Гостиного двору.

3. Сергій Казарянц – 10 голосів, 72 бали.

У 1990-х роках обіймав посаду головного архітектора м. Холмськ Сахалінської області Росії. Потім займався бізнесом, очолював різні комерційні структури. У 2000-2003 роках – провідний спеціаліст, головний спеціаліст управління комплексного благоустрою Головного управління архітектури та містобудування м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). До 2009 року був начальником проектного відділу, начальником департаменту містобудування, заступником начальника Комунальної організації “Центр архітектури та містобудування”. Із 2009 року очолює столичне ТОВ “Компанія “Раден”.

4. Сергій Броневицький – 9 голосів, 100 балів.

Виконував обов’язки головного архітектора Києва у 2009-2010 рр. Очолює “Інститут Генерального плану м. Києва”.

5. Ігор Писарець – 9 голосів, 67 балів.

Головний архітектор проектів київського ТОВ “Архітектурний дім”, яке очолює з 2003 року.

Цікаво, що Ганні Бондар, на той час в.о. головного архітектора столиці, не вистачило одного бала, аби потрапити до п’ятірки фіналістів. Архітектор за освітою 41-річна Ганна Бондар у 2011-2012 роках працювала начальником управління реновації вуличного простору КО “Інститут Генерального плану м. Києва”. Потім очолювала службу містобудівного кадастру департаменту містобудування й архітектури КМДА. Курувала перший у Києві фестиваль міських проектів “PRO місто”, архітекторський конкурс меморіалу Небесної сотні “Територія гідності”, реконструкцію Контрактової площі. У жовтні 2015-го призначена виконувачем обов’язків головного архітектора міста та директора Департаменту містобудування та архітектури. Змагаючись за посаду головного архітектора, Ганна Бондар пропонувала розробити прозору інфраструктуру інвестицій із залученням громади, а також реалізувати квартальну забудову, яка вирішить кілька гострих проблем столиці та зніме соціальне напруження. Її участь у конкурсі мала й скандальний контекст.

Розлом у членів комісії пішов по лінії “архітектурне середовище” – “експертна спільнота”.

Архітектори вважали, що для визначення переможця достатньо поручитися за нього. Мовляв, маючи багаторічний досвід роботи, професіонали високого рівня можуть визначити фахівця “з першого погляду”.

Інша частина комісії – експерти й активісти – пропонувала не відходити від попереднього формату й  оцінювати кандидатів за жорсткою критеріальною матрицею. Так, наприклад, міжнародний експерт-урбаніст Катарина Георге заявила, що на останньому етапі, під час голосування за п’ятірку, частина її колег взяли за основу особисті переваги, а не матрицю з критеріями. Своєю чергою, ще один член комісії Олексій Рєзніков вважав, що процедура відбору п’яти кандидатів пройшла без порушень, а матриця розроблялася для того, щоб “суспільство, яке не знається на архітектурі, краще уявляло критерії відбору”.

Члени конкурсної комісії своїми ж руками торпедували відбір, вважає засновник проекту “Цікавий Київ” Арсеній Фінберг .

“Узгоджені процедури професійної оцінки кандидатів були змінені у бік зменшення прозорості, перелік критеріїв для оцінки кандидатів переведений з розряду “обов’язкових” – до рекомендаційних. Це створило великий простір для можливих маніпуляцій та зруйнувало суспільну легітимність конкурсу”, – зазначає Арсеній Фінберг.

На його думку, саме голосування за критеріями – це найкращий спосіб визначити найбільш гідного кандидата. Зрештою, за положеннями нового Закону “Про державну службу”, який набув чинності у травні 2016-го, критеріальна оцінка кандидатів на кадрових конкурсах є обов’язковою.

Натомість керівник проекту “Місто-сад” Євгенія Кулеба вважає, що деякі критерії оцінки кандидатів важко назвати об’єктивними.

“Що значить, наприклад, “скандал з будівництвом”? Це справжній скандал, чи піар-війни чи що? – зауважує Євгенія Кулеба. – У цивілізованих країнах чіткий критерій – рішення суду. І щодо деяких кандидатів, які вийшли до п’ятірки, були рішення суду, які свідчили, що вони є недобросовісними. Наприклад, таке рішення суду є по Миргородському, але його допустили до конкурсу. Скляренко працював у Криму вже при адміністрації Путіна. Його не те що до конкурсу не можна допускати, а й допитати в СБУ”.

Виникає закономірне запитання: а чому ж процедурні деталі голосування не були прописані з самого початку? Проблема в тому, відповідають експерти, що члени комісії затвердили лише частину матричних критеріїв, а щодо решти не домовилися. І це вилилося у конфлікт, коли одні воліли покладатися на власний досвід, а інші – дотримуватися процедури.

Очевидно й те, що членам комісії було важко визначитися, адже серед претендентів виявилося мало яскравих. Професіонали з іменем зазвичай доволі скептично ставляться до таких конкурсів, вважаючи їх апріорі нечесними. По-друге, зарплата у 12 тисяч гривень, яку обіцяли головному архітекторові в КМДА, навряд чи влаштує людину, яка знає собі ціну. По-третє, посада головного архітектора столиці передбачає, що новий керівник очолює департамент містобудування та архітектури. Небагато знайдеться творчих особистостей, чиїх менеджерських якостей достатньо для управління департаментом. Тому представники громадськості пропонують розділити цю посаду: головному архітектору доручити виключно творчі процеси, в голові департаменту – бюрократичну тяганину. Проте ця ідея наразі не знайшла відгуку у консервативному архітектурному середовищі.

Є ще одна версія, про яку, звісно, не скаже жоден член комісії. Можливо, стояло завдання зірвати кадровий конкурс на посаду головного архітектора міста. “Кадри” описали 10 способів, як це зробити, і конфлікт між членами конкурсної комісії – один із них.

Не маючи обраної на конкурсі кандидатури, мер Віталій Кличко призначив керувати департаментом містобудування та архітектури Юрія Тація. Нинішній в.о. головного архітектора закінчив Київський державний технічний університет будівництва і архітектури, встиг повчитися у Королівському технологічному інституті у Стокгольмі, захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю “кадастр і моніторинг земель”. Перед призначенням працював заступником директора департаменту – начальником служби містобудівного кадастру департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). А в 2007-2012 роках Юрій Тацій був помічником народного депутата Вадима Столара, якого деякі ЗМІ вважають причетним до афери компанії “Еліта-центр”, яка обдурила 1500 інвесторів у будівництво житла. Столара ще називають “государевим оком” президента у Києві.

Поки Тацій виконує обов’язки головного архітектора, у КМДА не квапляться поновлювати конкурсний відбір, як того вимагає Закон “Про державну службу”.

“Для столичної влади абсолютно зручний той, кого призначили – Тацій. Їм просто потрібна людина, яка буде все підписувати. Тому ніхто не зацікавлений у проведенні конкурсу. Але його абсолютно точно потрібно проводити – за чіткими та зрозумілими правилами”, – каже Євгенія Кулеба.

“Кадри” готові виступити медійним майданчиком для проведення нового відбору головного архітектора, в якому будуть враховані помилки невдалої спроби. Принаймні, організаторам слід залучити структури на кшталт “Талант Евайзерс”, які мають досвід успішного проведення кадрових конкурсів, і визначитися з чіткими критеріями відбору.