Першого травня набув чинності Закон України “Про державну службу”. Про те, як законодавчі новації втілюватимуться в життя і хто опиратиметься цим процесам, в ексклюзивному інтерв’ю “Кадрам” розповів один із співавторів документа, заступник голови Національного агентства України з питань державної служби Андрій Заболотний.

Пане Андрію, якими є головні нововведення цього закону?

– Закон для громадян України важливий тим, що він дає доступ на роботу у державних органах усім і на всі посади – від спеціаліста до керівника державного органу. І це зробити тепер можливо на основі власних знань і досягнень.

А раніше як було?

– А раніше посади, особливо вищого корпусу держслужбовців, не були відкриті за допомогою конкурсного відбору. Потрапити на них було досить проблематично. Ключова вимога Конституції – право на рівний доступ до державної служби. Новий закон нарешті це конституційне положення реалізував. Із 1 травня кожен громадянин може на відкритих засадах, на основі своїх знань прийти і спробувати себе на державній службі.

Друге нововведення – деполітизація. Тобто, незалежність класичних державних службовців від політичних процесів, зокрема, від змін політичного керівництва. Це стабільність роботи всіх державних органів у будь-який час, за будь-яких умов, зміни “політичних вітрів” тощо.

І ще одна важлива річ – реформа системи оплати праці. Бо нині рівень оплати у держслужбі, особливо на обласному та районному рівнях, є вкрай низьким. Цей закон відкриває новий формат для нарахування оплати праці. Визначає посадовий оклад як базис. А всі надбавки і премії мають складати неосновну частину зарплат, як це було впродовж останніх багатьох років.

Окрім того, закон захищає права держслужбовців, не дає можливості дискредитаційних звільнень у силу бажань зміненого керівництва. Закон суворо застерігає від таких речей.

Іще одне питання, пов’язане з попереднім: індивідуальна відповідальність державного службовця за все, що він робить, за послуги, які надає, за документи, які підписує. Якщо буде встановлено факт порушення – чиновника чекає дисциплінарне провадження. В усіх інших випадках діє презумпція невинуватості, як і для всіх інших громадян. Це унеможливлює процес безпідставних звільнень і подальших судових позовів.

Як ці норми втілюються в життя?

– Це непросто. Почнемо з того, що закон великий і детальний – складається з 92 статей на 100 сторінках. Його тільки прочитати чого варте! Тому ми свою роботу з впровадження фокусуємо в трьох напрямках. Перший – широкоформатна роз’яснювальна робота. На нашому новому веб-сайті є рубрика “Роз’яснення”. Щойно від людей надходить запитання – чи у письмовому вигляді, чи через “гарячу лінію”, ми одразу реагуємо, ставимо роз’яснення на сайт для врахування в роботі державних органів, які з цим працюють.

 Багато запитань?

– Так. Щойно повернувся з КМДА, де була розширена нарада з керівництвом та головами районних у місті Києві державних адміністрацій, директорами департаментів. У принципі, на всі питання ми з колегами зараз знаходимо відповіді. Але є питання, які потрібно дорозв’язати шляхом внесення змін до законодавства. Як правило, вони технічного, а не концептуального характеру. Одразу скажу: концептуальні зміни неодмінно будуть наражатися на спротив європейських інституцій, які працювали з законом, і громадськості України, яка відстоювала його ухвалення.

Схоже, що державні службовці не в захваті від нововведень закону.

– Не знаю, чому є така думка. У них змінюється рівень оплати праці, суттєво збільшені посадові оклади – це для них позитив. Змінюються підходи до служби – це теж позитив. З’являється можливість проходити службу по одному закону, а не ще й по законодавству про працю. Адже раніше існувала невизначеність – яке застосовувати законодавство. Для працюючих людей це добрий закон. Можливо, є застереження в тих, хто певний час своєї роботи був державним службовцем, а зараз у зв’язку з ухваленням закону втрачає статус державного службовця.

Знаю, що йдеться про помічників народних депутатів. А хто ще?

– Цьому присвячена частина третя статті 3. Статус державного службовця втратять голова та члени Антимонопольного комітету, голова та члени Рахункової палати, ЦВК, секретар РНБО та його заступники, голова Держкомтелерадіо, керівник Фонду Держмайна і всі службовці Нацбанку.

На скільки зменшиться кількість державних службовців у зв’язку з позбавленням статусу?

– У прогнозному відношенні – орієнтовно до 50 тисяч осіб. Але змінюється їхній статус і подальша робота, ніхто їх не звільняє. Якщо людина погоджується на нові умови праці, то вона просто переходить на цю роботу. Якщо ні – їй виплачується вихідна допомога та інші гарантії, передбачені трудовим законодавством.

А є чиновники, які змушені будуть звільнитися через невідповідність новому Закону? Наприклад, через громадянство тощо?

-Так, закон жорстко і недвозначно ставить питання громадянства. В принципі, в цьому немає нічого нового. Попередня редакція закону теж передбачала, що державним службовцем може бути громадянин України. Просто новий закон є більш юридично визначений. Саме тому він такий детальний та об’ємний. Він довго формувався і обговорювався, щоб заповнити всі прогалини, усунути двозначні тлумачення тощо.  Тому для декого його чіткі правові норми будуть визначальними під час прийняття рішень щодо, наприклад, подальшої партійної приналежності. Закон це прямо забороняє, тому всі, хто працює на керівних державних посадах вищого корпусу, мають зупинити членство в партіях.

А таких багато – партійних?

– Звичайно, для цього цей закон і писався.  Політична складова на держслужбі має відходити, а професійна – стати на чільне місце.

Що таке строкове призначення державних службовців? Про які посади йдеться і на які терміни?

– Ідеться про призначення на 5 років на керівні посади. Такі, як, наприклад, державний секретар Кабінету Міністрів та його заступники. Державний секретар міністерства – це нова когорта ключових держслужбовців. Це як зараз керівники апаратів, тільки з розширеними функціями. У Секретаріаті Кабміну зараз цими питаннями опікується міністр Кабінету Міністрів. Але далі його обов’язки буде покладено на держсекретаря. При цьому законом передбачена і посада міністра Кабінету Міністрів. Для цього будуть проведені кадрові конкурси, аби відібрати компетентних держслужбовців.

Також терміном на 5 років призначаються керівники центральних органів виконавчої влади та їхні заступники. В тому числі також і керівники місцевих держадміністрацій. Але термін повноважень губернатора прив’язаний до строку повноважень президента, який його призначає. А керівники центральних органів виконавчої влади – це міністерства, агентства, служби тощо.

Більше того, закон передбачає, що ці посадовці зможуть обіймати посади не більше, ніж два терміни поспіль. Ідея в тому, щоби була ротація, прихід свіжих сил. Але тих чиновників, які пропрацювали навіть два терміни і добре себе показали, можуть потім перевести на іншу посаду державної служби категорії А – на ще один термін. Тобто, наприклад, вони 5 років вони працювали на посаді керівника державного органу із правом повторного  призначення на ще один строк або переведення на рівнозначну посаду у вищому корпусі. Таким чином, держава не втрачає потенціал і час на пошуки нової людини. Це буде пул людей, строк каденції яких добігає кінця, і ми будемо стимулювати їх або йти на конкурс, або пропонувати їм гідні посади – рівнозначні або нижчі.

Хто опікуватиметься проведенням кадрових конкурсів? Складатиме критерії, відбиратиме претендентів?

– Комісія вищого корпусу. Це теж одна з ключових новацій законопроекту. Її місія – відібрати професіоналів на ключові, керівні позиції в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України. Тобто, весь топ-менеджмент державної служби відбиратиметься 12 особами. Щоправда, цей орган діятиме не як окрема державна інституція або бюджетна установа, а на громадських засадах. І в цьому її цікавість і важливість.

Хто призначає цих 12 осіб?

– По одній кандидатурі визначає Верховна Рада, президент та уряд. За посадою туди входить голова Національного агентства України з питань державної служби, голова Національного агентства з питань запобігання корупції, представник Державної судової адміністрації, представники спілок професійних об’єднань роботодавців та працівників на національному рівні. Також – що дуже важливо –  четверо осіб у комісії представлятимуть громадськість, наукове і експертне середовище у сфері державного управління. Це потрібно для того, щоби рішення приймалися неупереджено. І зараз Нацдержслужба займається відбором таких представників. Вони пройдуть серйозну перевірку.

До речі, важливо не лише те, хто переможе у конкурсі, але й хто фінішує другим. Адже буває таке, що перший відчуває, що “не тягне” нові обов’язки або ж отримав кращу пропозицію впродовж року. Тоді замість того, щоби знову витрачати час і ресурси на проведення кадрового відбору, держава звертається з пропозицією про роботу  до “срібного призера”.

Ви сказали, що члени комісії працюватимуть на громадських засадах. Вам не здається, що це створить деякі передумови для корупції, враховуючи впливовість цієї комісії…

–  Так, представники експертного середовища працюватимуть на громадських засадах і не отримуватимуть коштів. Держава не витрачає ресурсів на цю комісію. Хоча обговорюється модель оплати праці тих, хто працює у ній. Бо це створює додаткову мотивацію і зменшує корупційні ризики. Що стосується представників вищого корпусу державної служби, то вони отримують зарплату за основним місцем роботи. Йдеться, зокрема, про представників, які обіймають посади державної служби, а також тих, хто входить до комісії за посадою.

Чи є вимоги до члена комісії?

– Вимоги визначені законом: вища освіта та досвід діяльності або фахові знання у сфері державної служби, сфері управління людськими ресурсами, здатність представляти інтереси суспільства та забезпечувати політично неупереджену та професійну роботу комісії.

Комісія сама розробляє критерії для кадрових конкурсів?

– У рамках комісії працюватиме комітет із відбору, до якого входитиме половина членів комісії, і комітет дисциплінарних проваджень. Комісія затвердить персональний склад. Звісно, члени цього комітету можуть змінюватися, якщо таким буде рішення комісії.

Комітет готуватиме пропозиції по персоналіях: розбиратиметься, скільки людей відповідає поданим документам, скільки осіб допущено, інші організаційні питання. І далі вже комісія проводитиме етап тестування, практичних завдань і співбесіди.

Звичайно, для кожної посади будуть розроблятися свої критерії. Якщо це керівник місцевої держадміністрації, то будуть вимоги щодо роботи на території, розуміння процесу об’єднання громад, процесу децентралізації, виконання делегованих повноважень тощо.

Комісія погодить і Нацдержслужба затвердить типові вимоги до цих високопосадовців. Наше агентство напрацювало пропозиції для них, бо ми маємо право відповідно до закону забезпечувати цю нормотворчу складову. Комісія розгляне їх або напрацює свої типові вимоги для посад категорії А.

Як скоро має бути сформована ця комісія?

– Оргкомітет за наказом голови Нацдержслужби утворено 4 травня. За 60 днів він має забезпечити обрання чотирьох представників громадськості. Вже відбулося засідання оргкомітету, обрано голову і секретаря, затверджено регламент роботи, визначено часові рамки. Ті, хто претендує на членство у комісії, подати документи.

Засідання оргкомітету проходять публічно і транслюються онлайн – це вимога законодавства.

Є багато нарікань, що в Україні дуже легко “завалити” кадровий конкурс на ключові державні посади. Достатньо подивитися на призначення керівників державних підприємств, яке іноді триває роками. Цей закон ставить якісь запобіжники щодо цього?

– Так, бо в законі є чітке детальне врегулювання проведення конкурсу: що за чим, які вимоги, які документи, подання інших не допускається, коли приймається яке рішення, хто що повідомляє. Тут включається служба управління персоналом – це колишні кадрові підрозділи з новими функціями і новим рівнем відповідальності. Усі процедури виписані в законі. Не думаю, що будуть якісь подібні випадки, коли конкурси проводилися і зазнавали фіаско – а таких історій вистачає. Тоді просто бракувало законодавчого врегулювання, деякі механізми не були прописані, тому була можливість маніпуляцій з певними положеннями. Зараз для державних службовців все набагато простіше. Є чіткі етапи конкурсу, все передбачено законом та порядком проведення конкурсу. Тобто, підстав для схожості з тими невдалими конкурсами немає.

У законі прописані можливості для проведення повторного конкурсу?

– Суто технічні. Якщо говорити про перший етап тестування, під час якого, можливо, перерветься доступ до інтернету чи пропаде світло, тоді доведеться повторно пройти тестування – з того самого моменту і з лімітом часу, на якому довелося зупинитися минулого разу.

А може таке бути, що конкурс проведено, переможця визначено, але щось трапилося, і призначається новий конкурс?

– Буває й таке. Але і це передбачено. Якщо в процесі були встановлені факти порушення умов конкурсу, суб’єкту – керівнику державного органу – надсилається вимога і визначається термін виконання.  У цьому і полягає роль Нацдержслужби в контролі дотримання закону. Вимога може бути оскаржена потім у суді, але вона має бути виконана. Якщо Нацдержслужба дослідила, що жодних заходів не було здійснено, то повідомляємо правоохоронні органи.

Іще одна причина для повторного конкурсу – неможливість визначити переможця, коли жоден кандидат не пройшов усі етапи конкурсу. І третій передбачений законом варіант – є переможець, але за результатами спеціальної перевірки може виявитися, що він не може обіймати ту чи іншу посаду. Але повторний конкурс – це ніщо інше, як такий самий конкурс, за тими самими правилами та процедурою.

Скільки часу знадобиться для остаточного втілення в життя цього закону?

– Гадаємо, що до кінця року досягнемо важливих результатів: оберемо держсекретарів,  запустимо роботу комісії вищого корпусу, почнемо відбори керівники державних органів, їхніх заступників. Також потрібно провести професійне навчання персоналу, насамперед – служб управління персоналом. Адже керівники цієї служби – це, по суті, провайдери реформи. Ми вчимо їх, а вони вчать далі на територіальному та районному рівнях. Ці служби мають перебудуватися – відійти від суто паперової роботи та побачити людей, допомогти їм розкрити потенціал.

До речі, у законі прописано, що обов’язок керівника державної службі та служби управління персоналом – підштовхнути людину до подальшого кар’єрного зростання, зокрема, участі в конкурсі.

Якщо говорити про ідеологію закону, зокрема, у частині реформування кадрової служби, то наше завдання – не змінити персонал, а змінити його ставлення до людей, відвідувачів. Щоб це ставлення було максимально уважним, доброзичливим. А самі держслужбовці повинні бути компетентними, фаховими, з повагою ставитися до людей і вирішувати їхні проблеми. У прогресивних країнах люди високо цінують роботу чиновників, які працюють у державних органах. Я сподіваюся, що найближчим часом українські громадяни відчують, що до них ставляться по-іншому. І нам це вдасться.