Спецоперація силовиків на Рівненщині, в результаті якої викрито групу посадовців прокуратури, СБУ, поліції, які “дахували” видобування бурштину, проводилися силами Генпрокуратури, СБУ та МВС. За словами міністра Авакова, викрили масштабну корупційну схему оперативники Департаменту захисту економіки Нацполіції. Зокрема, встановили осіб, які причетні до цього кримінального правопорушення, та весь злочинний ланцюг корупційної схеми. Про перебіг спецоперації розповів начальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковник Ігор Купранець.

 – У заходах 4 липня було задіяно понад півтисячі правоохоронців, зокрема і 300 оперативників нашого департаменту, – розповідає Ігор Купранець. – За місцем роботи та мешкання фігурантів справи провели 123 санкціоновані обшуки. В основних учасників злочинного угрупування вилучили чималі суми коштів, ювелірні вироби, колекцію дорогих годинників, зброю, понад півтори тонни каміння бурштину різних фракцій та приладдя для його видобування, а також телефони, комп’ютери, чорнову бухгалтерію та схему розподілу коштів.

Як діяло це злочинне угруповання?

– Видобуток бурштину організовують не копачі, які заробляють на життя, а правоохоронці та люди, які мають стосунок до влади. Неможливо вийти і копати бурштин без дозволу голови сільради, лісничого, дільничного, начальника міліції чи керівника районної прокуратури.

Організатором злочинного угрупування був один із керівників обласної прокуратури, допомагали йому співробітники структурного підрозділу обласного управління СБУ, працівники Національної поліції та представники криміналітету. Злочинці у “погонах” замість того, щоб боротися з негативним явищем, займались “дахуванням” незаконного видобутку бурштину.

Зацікавлені у незаконному видобутку бурштину особи щодобово сплачували представникам влади «данину». У разі відмови платити кошти старателів затримували, видобутий бурштин вилучали. Усе коштовне каміння, за договорами відповідального зберігання, мало зберігатися на складах однієї з комерційних установ. Так-от, керівники правоохоронних структур, про яких я говорив, домовилися із керівництвом цієї комерційної структури. Вони мали можливість забирати звідти камінь, який був, скажімо так, рентабельний, і міняти його на абсолютно знецінений камінь. У результаті той камінь, який мав ринкову вартість, перепродувався, зокрема й за кордон.

Зауважу, що співробітники нашого департаменту декілька місяців проводили документування злочинного угруповання. Раніше ми не мали дозволу на це.

Через те, що оперативники підрозділів протидії наркозлочинності, внутрішньої безпеки, захисту економіки та кіберполіції не мали права здійснювати оперативно-розшукову діяльність?

– Так, така юридична колізія виникла під час реформування міліції. До структури нової Національної поліції ввійшли центральний апарат та територіальні підрозділи – обласні управління. Наш Департамент захисту економіки було створено як окремий міжрегіональний територіальний підрозділ. У законі про Національну поліцію про нього не згадується. Відповідно, наші співробітники не мали права проводити оперативно-розшукову дільність. Як і співробітники решти згаданих вами підрозділів. Генеральна прокуратура чітко застерегла нас про це. Повноцінно здійснювати оперативно-розшукову діяльність ми отримали змогу лише після набуття чинності Закону “Про внесення змін до ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” (щодо уточнення деяких положень)”.

Як ця юридична колізія впливала на роботу Департаменту захисту економіки?

– Ми фактично працювали на половину своїх можливостей. Але Верховна Рада ухвалила закон і президент його підписав. Після цього наші співробітники зможуть виконувати свої функціональні обов’язки повною мірою. Відповідно зростуть не лише кількісні показники, а й якісні.

Часто можна чути нарікання, що реформи не відбуваються, бо не видно результатів. Результати є, тільки про них мало говорять. А вже незабаром, я сподіваюся, результатів буде іще більше – і кількісних, і якісних. Ми маємо для цього всі можливості.

З початку року в Україні затримано понад 300 хабарників. Це судді, прокурори, мери міст, депутати міських рад, військові комісари, голови медкомісій.

Затримання за нашими матеріалами працівники Департаменту проводять спільно з Національним антикорупційним бюро чи Службою безпеки України.

І якби наші співробітники мали повноваження здійснювати оперативно-розшукову діяльність, виконання функцій превентивної діяльності щодо посадових осіб, які зловживають своїм службовим становищем, здійснюють вимагання неправомірної вигоди –  затримань було б набагато більше.

Хто потрапляє в поле зору співробітників вашого департаменту?

– Будь-яка особа, яка вимагає, пропонує та отримує неправомірну вигоду. Департамент також протидіє корупційним правопорушення, які вчиняються держслужбовцями 4-7 категорій. Це голови та депутати рад усіх рівнів, чиновники мерій та облдержадміністрацій, працівники прокуратури, судів, адвокати, керівники підприємств усіх форм власності, викладачі, медичні працівники та інші – загалом близько 400 тисяч осіб. Розслідуваннями щодо корупції міністрів, народних депутатів, інших державних службовців 1-3 категорій займається Національне антикорупційне бюро України.

Раніше всю інформацію наші співробітники отримували оперативним шляхом. Тепер же про факти вимагання та отримання посадовими особами неправомірної вигоди громадяни повідомляють безпосередньо керівництву департаменту, звертаються на “телефон довіри”. Останнім часом кількість таких звернень значно зросла. Не тому, що збільшилася кількість хабарників. Ми розцінюємо цей факт як свідчення зростання довіри до працівників Національної поліції.

Скільки зараз працівників у вашому підрозділі?

– На сьогодні це 3272 особи. Колектив сформований з осіб, здебільшого з високою оперативно-професійною майстерністю. І якщо просто набрати на посади людей з економічною освітою, то нічого путнього не вийде. Потрібні оперативні працівники, які знаються на економічних питаннях. Це фанати своєї справи. Тому ми зберегли тих, хто готовий був працювати єдиною командою і готуємо нових фахівців. Нам дуже потрібні аудитори, бухгалтери, які мають досвід роботи у бізнесі. Часу на розкачування у нас обмаль. Перед нашими співробітниками відкриті всі можливості для роботи. Хто це зрозумів – той буде працювати, я впевнений. З іншими ми прощаємося – це в кращому випадку. У гіршому – сяде у в’язницю.

Зауважу, що пауза, спричинена юридичною колізією, пішла нам на користь. Ми змогли сформувати повноцінний колектив. Після переатестації особовий склад оновлений на половину. На керівних посадах оновлення становить близько 70 відсотків. Як керівник департаменту я також пройшов цей етап, разом з усіма. Атестаційна комісія ретельно перевірила кожен епізод моєї біографії.

Як ви співпрацюєте з міжнародними колегами?

– За останні півроку провели для особового складу кілька десятків тренінгів за участю іноземних фахівців зі Швейцарії, Австрії, Німеччини, Великобританії, Литви, Молдови. Зокрема, навчали наших співробітників, як протидіяти корупції на різних рівнях, як повертати в Україну кошти,  незаконно виведені за кордон, як застосовувати сучасні технології для розслідування злочинів економічної спрямованості. Також налагодили тісну співпрацю з нашими колегами за кордоном для попередження злочинів у банківській сфері.

Скільки заробляють співробітники Департаменту захисту економіки?

– Як і решта співробітників Національної поліції, в середньому по 8 тисяч гривень на місяць. Відзначу зусилля, які докладає керівництво міністерства, аби наші співробітники були забезпечені всім необхідним як для повноцінного людського життя, так і для професійної діяльності. Знаю, що міністр ініціював питання про збільшення зарплат для оперативників. Це дуже важливо для збереження професійного колективу.

Багатьох спеціалістів втратили під час переатестації, яка відбувалася в органах внутрішні справ?

– Були випадки, коли дійсно шкодуєш про втрату фахівців. Але закон є закон, його треба виконувати. Тому що правоохоронні органи завдяки переатестації дійсно пройшли очищення.

Керівники відділів боротьби з корупцією не є міліціонерами чи поліцейськими у звичному сприйнятті. Це професіонали, чітко запрограмовані на роботу із тими, хто дає хабаря і хто його вимагає. У них своя агентурна сітка. Вони знають, як слід чинити у найвідповідальніший момент у боротьбі з хабарниками – при документуванні дій при одержанні хабара. Досить на півкроку відійти від процедури, наприклад, неправильно провести змив з рук чи з технічних причин перервати відеозйомку, – і весь протокол затримання може бути спростований у суді. А це – результат багатьох тижнів чи місяців оперативної роботи і перевірки великих масивів інформації. Тому тут потрібне вміння виконувати роботу чітко. Іще більше потрібні високі моральні якості. Погодьтеся, документуючи високопосадовця, оперативний працівник зважує ризики, які можуть очікувати на нього вже наступного дня. Тому людину, яка не боятиметься і не торгуватиме честю, треба виховувати. На жаль, спеціалістів такого високого рівня в регіонах знайти важко.

Ваш департамент з’явився уже в реформованій Національній поліції. Чим він відрізняється від попередніх структур, які займалися захистом економічних інтересів держави?

– Ми змінили не тільки назву Департаменту протидії злочинам у сфері економіки, але і саму структуру підрозділу, підходи до управління та пріоритети. Якщо раніше кожен структурний підрозділ підпорядковувався керівнику на той час міліції міста, району, області, то зараз вони перебувають у підпорядкуванні Департаменту захисту економіки. Якщо раніше ми боролися із виявленими злочинами, то тепер наша ціль – захист економіки, превентивна діяльність.

Є три основні напрямки діяльності департаменту. Перший – захист державного сектору економіки. Це бюджетні кошти, державні цільові програми, земельний фонд, держзакупівлі на державних і комунальних підприємствах. Другий – захист приватного сектору економіки. Це протидія правопорушенням у кредитно-фінансовій, банківській сферах, у господарській діяльності. З одного боку, ми захищаємо від протиправних посягань законний бізнес, який дотримується встановлених законом норм, наповнює держбюджет, створює робочі місця і тим самим розвиває економіку. А з іншого – протидіємо незаконному бізнесу, яких нехтує нормами і завдає шкоди законному бізнесу та державі. Третій напрямок – це протидія корупції, хабарництву, правопорушеннями у сфері службової діяльності, повернення активів.

Нелегке завдання, зважаючи, що система органів внутрішніх справ історично є доволі закостенілою для реформування.

– Я це знаю з власного досвіду. І це добре розуміють мої однодумці, з якими ми реформували департамент. Хоча спочатку нас запевняли, що запропонована нами нова система роботи не матиме результату. Але практика дуже швидко довела протилежне. Досить глянути на кількісні та якісні показники роботи. Ми вже даємо результат, який викликає резонанс. Отже, ми на правильному шляху. Особливо переконуєшся у цьому, коли читаєш так звані “аналітичні матеріали” про свою роботу. Вони з’являються в інформаційному просторі з різною періодичністю, як правило, напередодні реалізації важливих реформ. Видно, що наш департамент таки міцно дав комусь по рукам, перекрив тіньові потоки, якщо проти нас використовують навіть відверто замовні публікації. Знаєте, така “чорнуха” – це навіть добре. Це свідчення, що в моїх опонентів інших методів тиску не залишається, домовитись не вдається. Звісно, близькі не в захопленні від такої моєї «публічності», але з розумінням до цього ставляться.

Чому ви підпорядкували собі всіх співробітників структурних підрозділів?

– Це було зроблено для того, щоби уникнути тиску на них з боку місцевих керівників або їх втягнення у вирішення бізнес-конфліктів між конкурентами. Якби вони залишилися у старій системі підлеглості начальнику місцевого відділу поліції, то про боротьбу з економічною злочинністю можна було просто забути. Бо вся робота оперативника тоді зводилася б до виконання невластивих функцій: не поділили сусіди земельний пай, надіслав продавець поштою не той товар – усе, це економічний злочин, хай оперативник розбирається. Нам вдалося переконати уряд у хибності такої практики, і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який, власне, і запросив мене на посаду начальника департаменту, і голова Національної поліції Хатія Деканоїдзе всіляко підтримували наші ініціативи.

Це серйозний удар по системі. Тиск на наших співробітників був можливим навіть рік тому. Бо що таке люди в районі? Це куми, свати, брати, родичі і так далі. Це своєрідний вулик, де все і всі взаємопов’язані. Є кілька осіб – голова адміністрації, мер міста, голова суду, начальник міліції – які фактично управляють територіально-адміністративною одиницею. І коли раніше оперативний працівник отримував інформацію, оформляв її документально і клав на стіл начальнику відділу міліції, то в більшості випадків ці матеріали лягали під сукно. Така система боротьби з економічними злочинами на низовому рівні була недієздатною. Оперативник розумів, що правильної роботи йому не дозволять, бо він залежний. Учиниш по-своєму – про кар’єру можеш забути, тому займайся тим, що наказували. А найчастіше наказували виконувати чиїсь меркантильні вказівки. Така була система. Вона виштовхувала людей, як мали власну думку. Моя перерва в роботі в органах внутрішніх справ цьому свідчення.

Як ви прийшли на службу до органів МВС?

– Базову вищу освіту я здобув в Академії Міністерства внутрішніх справ. Починав слідчим. Потім, працюючи в управлінні боротьби з організованою злочинністю, опанував економічний профіль. Відчував, що потрібно піднімати рівень власної кваліфікації. Практика підказала. Якщо оперативник починає розкривати скоєння злочинів у сфері лісового господарства, він стає лісником. Коли він починає займатися енергетичною сферою, то знається на марках вугілля і сортах нафти.

Тобто, специфіка справ змушує збільшувати багаж знань?

– Так. Хіба років зо п’ять тому всі міліціонери розуміли, що таке офшори? А нині в Департаменті захисту економіки не знайдете людини, яка б не знала, як отримати інформацію про офшор. З дозволу начальника Нацполіції ми тепер укладаємо прямі договори про співпрацю із закордонними колегами. Це вже дозволяє нам швидше здійснювати взаємодію з отримання інформації з нашими колегами Євросоюзу: чи не виведені за кордон кошти з бюджету або отримані незаконним шляхом.

На чому ви зараз зосереджуєте роботу своїх підлеглих?

– Акцент поставлений на превентивній практиці. Ми націлені документувати дії зловмисників іще на стадії підготовки до скоєння злочину. Наприклад, питання цільового використання бюджетних коштів. Ми бачимо витратну частину бюджету по всій вертикалі – від районного рівня до міністерського. Наші співробітники беруть участь у засіданнях тендерних комісій під час розкриття конкурсних пропозицій учасників відкритих торгів. Скажімо, проводить райадміністрація тендер на встановлення вікон у сільській школі. Наші оперативники бачать дані і щодо ціни вікон, і щодо учасників тендеру, аналізують надані документи. У разі виявляння порушень, як-от фіктивність компаній-учасників, порушення кваліфікаційних умов тендеру, афілійованість із головою конкурсного комітету, повідомляють тендерну комісію. Якщо ж комісія ігнорує наше повідомлення, передаємо матеріали до органів досудового розслідування, бо йдеться про кримінальне правопорушення. Наведу такий приклад: у грудні 2015 року ми зупинили тендер у Мінекології на суму 480 мільйонів гривень. Ми вчасно зауважили, що компанія має ознаки фіктивності і спрацювали як “тривожна кнопка”. У результаті чиновники позбулися своїх посад, бюджет зберіг гроші, а держава – репутацію.

Може скластися враження, що ми переслідуємо хабарників виключно на низовому рівні. Насправді ж для нас нема різниці, яку посаду обіймає чиновник. Але проявляти нульову терпимість до хабарів слід уже на найнижчому рівні. Адже якщо нині прикриємо очі на дії хабарника-хірурга, то завтра він очолить обласне управління охорони здоров’я, і його “дякую” зросте в кілька разів. Піде він далі по лінії міністерства – змінюватиметься хіба порядок цифр у розмірах хабарів. Громада має це розуміти і міняти своє сприйняття хабарництва як явища. Щоби люди не лише чекали, коли хабарника потягнуть до суду, а й самі не давали хабарів.

Іще одна гучна справа – затримання високопосадовців Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Наші оперативники спільно з детективами НАБУ задокументували злочинну діяльність головного санітарного лікаря України та начальника департаменту СЕС. Вони організували корупційну схему із заволодіння бюджетними коштами. Схема полягала в тому, що працівникам служби безпідставно нараховували та виплачували премії. Частину отриманих грошей керівники обласних підрозділів особисто передавали керівникам санітарно-епідеміологічної служби України. За попередньою інформацією, сума привласнених коштів сягає 400 тисяч гривень. У день затримання високопосадовців одночасно проводились 44 обшуки у 20 регіонах.

На завершення нашої розмови хотілося б поставити питання особисто Вам. Наскільки важко керувати таким важливим напрямком у правоохоронних органах?

– Непросто, але все ж простіше, ніж коли я тільки вступив на посаду. Тоді у МВС була маса людей, афілійованих з минулою владою, і часто було незрозуміло, з ким ти спілкуєшся – з патріотом або шпигуном. Адже на лобі у них цього не написано. Але доводилося працювати з людьми, обговорювати з ними важливу інформацію, і постійно переживати, не “зіллють” чи це комусь через півгодини. Як би не було важко, але мене і тих, хто йде за мною, надихає розуміння того, що ми робимо важливу і потрібну для всієї України справу.