До кінця тижня президент України Петро Порошенко перебуватиме з офіційним візитом у Малайзії та Індонезії. У його рамках відбудуться двосторонні бізнес-форуми, а також заплановано підписання меморандумів про співпрацю у галузі сільського господарства. Потенціал українського аграрного експорту до країн Південно-Східної Азії оцінюється у мільярд доларів щороку, вважає радник міністра аграрної політики та продовольства Владислава Рутицька.

Чого українським аграріям очікувати від візиту президента Петра Порошенка у країни Південно-Східної Азії?

– Коли керівники держав на найвищому рівні говорять про потенціали економік, то виробники сприймають це як сигнал активізуватися. Підписання низки міждержавних меморандумів на найвищому рівні значно зміцнить торговельні зв’язки між експортерами та імпортерами і пришвидшить укладання нових контрактів. Також такі візити зазвичай супроводжуються низкою ярмаркових заходів за участю товаровиробників, які мають змогу не лише представити себе, а краще зрозуміти, на яких позиціях варто зосередити увагу на нових ринках.

Чим цікаві ринки країн Південно-Східної Азії для українських аграріїв?

– Ринок Малайзії та Індонезії нараховує понад 280 мільйонів жителів, тому він є надзвичайно цікавим для українських експортерів. Свідченням цього є той факт, що обсяги експорту продукції українських аграрії значно зросли. Якщо порівняти експорт у січні-червні 2016 року з аналогічним періодом 2015-го, то, як приклад, зростання по імпорту пшениці Індонезією маємо у 53 рази (протягом січня-травня 2016 року товарообіг становив 137,5 млн дол. США і виріс у 2,7 разу порівняно)! Тому є дуже добрі перспективи продажу нашої агропродукції у країни цього регіону, і не лише сировини, а й товарів із доданою вартістю.

Що ще, окрім пшениці, українські аграрії постачають на ринки Південно-Східної Азії?

– Якщо подивимося на тенденцію зростання товарообігу, то, окрім експорту зернової групи, побачимо збільшення продажів соєвої олії, сушених бобових овочів, та нішевої подукції: анісу, коріандру, фенхелю, кмину тощо. Планується значно розшити постачання борошна, яке має більшу додану вартість, аніж зернові. Присутні на ринках цих країн виробники соняшникової олії, насіння, крохмалю та сухих яєчних продуктів.

За нашими оцінками, експорт української агропродукції у країни Південно-Східної Азії може приносити державі до мільярду доларів щороку. Тому ми звертаємося до виробників: дивіться, це перспективний ринок. І виробники, як бачимо, спрямовують на ці потенційні ринки свою стратегію продажів.

Які українські компанії вже освоїлися на продовольчих ринках цих країн?

– Це наші основні виробники зерна. Щоби назвати їх поіменно, досить глянути рейтинг експортерів. У ньому є компанії, які виробляють і мають відповідну інфраструктуру для експорту й доволі ефективні в цьому.

Упродовж 2015 року тривав процес оновлення обміну документації між сертифікаційними органами, щоби доступ на ринки цих країн отримали українські виробники молочної та м’ясної продукції. У Малайзії, наприклад, зараз відбувається лібералізація доступу на ринок для виробників із країн Європейського Союзу, і з України в тому числі.

Досвід торгівлі з країнами ЄС допоможе українським виробникам підкорити нові ринки у східному напрямку?

– Без сумніву. Наші виробники молочної продукції пройшли сертифікацій й на початку 2016 року отримали доступ на ринки країн Європейського Союзу. Цей факт є нашим додатковим козирем під час перемовин щодо виходу на нові ринки. Адже якщо компанія постачає свою продукцію в ЄЄ, це означає, що виробничі процеси відповідають найвищим стандартам. і це своєрідна перепустка на інші ринки.

Найближчим часом відкриються ринки перед нашими виробниками червоного м’яса. Процес сертифікації наближається до завершення. Отримання так званого “єврономера” стане іще одним аргументом під час експансії українських товарів на нові ринки.

Окрім підписання міждержавних меморандумів про співпрацю у галузі сільського господарства, чим іще варто  стимулювати інтерес імпортерів до продукції українського агропрому?

– Нам потрібне власне аграрне лобі. Цим мають займатися як посольства в країнах із високим потенціалом для нашого експорту, так і Міністерство аграрної політики та продовольства, і асоціації товаровиробників, і агрофірми поодинці. Потрібно по-новому позиціонувати нашу продукцію: вона якісна й смачна, бо виготовлена в Україні. Це наша робота, й ніхто її за нас не зробить. Так, ми вже експортуємо  продукцію аграрного виробництва у 190 країн. Лише в експорті до країн Євросоюзу за останній рік виросли на 30%, а з 2014 року вийшли на постачання понад третини своєї агропродукції. Усе це результат правильного представлення й лобіювання українських виробників і гарантія того, що ми можемо виходити на ринки з дуже високими вимогами щодо якості та безпечності продукції.

Також нам слід створити єдиний знак якості. За цим маркуванням український продукт упізнаватимуть у світі як якісний, корисний, безпечний і смачний.

За вашим прогнозом, коли українська агропродукція сягне позначки 50% у структурі національного експорту?

– У 2013-2015 роках Україна збільшила частку аграрної продукції в загальному товарному експорті з 27,3% до 38,7%. Нині частка продукції АПК та харчової промисловості у структурі експорту товарів найбільша – 41,3%. Цього річ в Україні буде bumper harvest – небувалий врожай – для багатьох компаній. Тому обсяги експорту зернових і олійних очікуються дуже високими. Гадаю, цей короткий крок до 50% ми зробимо у найближчий маркетинговий рік.