Уряд підтримав заяву Тетяни Попової про відставку з посади заступника міністра інформаційної політики. Хто посяде вакантне місце біля міністра Юрія Стеця, наразі не повідомляється. Досі інформаційна політика України в зоні проведення антитерористичної операції залишиться без куратора.

Саме Попова, яка на початку лютого 2015-го прийшла у новостворене Міністерство інформполітики, займалася питаннями розповсюдження інформації на окупованих територіях і в прикордонних із ними районах. Вона також курувала роботу журналістів у зоні проведення АТО й найчастіше виступала спікером та уособлювала державу у цих питаннях, через що неодноразово ставала об’єктом критики як з боку представників медіа, задля потреб яких Міністерство інформполітики і повинно працювати, так і волонтерів. Проте це не завадило Поповій зробити презентацію власних досягнень обсягом понад 60 сторінок, на яких вона похвалилися власними здобутками на посаді заступника міністра. Серед них – організація декількох рекламних мобілізаційних кампаній (“Кіборги”, “Комбати-герої”, “Захисти майбутнє” та інші), нарад, стратегій та міжнародних зустрічей, кампанії з підготовки та підтримки військових журналістів і прес-офіцерів, відновлення мовлення на звільнених та окупованих районах Донбасу та Криму.

“У грудні 2015 року Концерн РРТ запустив цифровий пакет з 6 українських телеканалів, який зможе бачити і Донецьк… 10 серпня 2016 року в місті Мар’їнка Донецької області введено в дію радіомовний FM-передавач на частоті 95,3 МГц. Розпочато трансляцію програм Донецької регіональної дирекції НТКУ “Голос Донбасу”, що буде працювати цілодобово на цій території… Газета “Спецвыпуск для жителей Донбасса” з 21 травня 2016 року змінила назву на “Донецкая правда”. Друковане ЗМІ випускається спільно з “Народною армією” Міністерства оборони України. Газета розповсюджується в зоні АТО”, – ідеться у презентації.

На додаток повідомляється, що власним коштом Тетяна Попова надрукувала буклети для військовиків на замовлення Генштабу. Таким чином, чиновниця перерахувала майже ті ж досягнення, більшість яких свого часу презентувала як досягнення самого міністерства. Щоправда, досягненнями назвати можна не все: трансляції українських каналів у Донецьку немає.

Водночас рекламні компанії Попової дійсно були помітними і отримували позитивний відгук. Недарма ж до призначення в уряд вона з 1992 року працювала в рекламній галузі і навіть отримала у 2010-му нагороду Всеукраїнської рекламної коаліції “Слід у рекламі” – за вагомий внесок у розвиток українського рекламного ринку.

Та до звільнення Попової з посади призвели не відсутність досвіду роботи в медіа, фейкові досягнення чи непорозуміння із журналістами, а протистояння із сайтом “Миротворець”. У травні 2016 року інтернет-ресурс опублікував списки близько 4 тисяч українських та іноземних журналістів, які свого часу працювали на окупованих територіях та отримували акредитацію у так званому “міністерстві інформації” самопроголошеної ДНР. Чимало представників медіа-спільноти обурилися з цього приводу та вимагали від “Миротворця” прибрати інформацію. Тетяна Попова була на вістрі цього руху. За декілька днів сайт повідомив про закриття через напади “по-антиукраїнському налаштованих журналістів України на чолі з заступником міністра інформаційної політики Тетяною Поповою”.

У справу змушений був втрутитися міністр інформполітики Юрій Стець. Ситуацію із висвітленням даних журналістів, які працювали на окупованих територіях, він назвав “неоднозначною”. Стець зробив зауваження своїй заступниці, яка раніше засудила публікацію списків журналістів на сайті “Миротворець”, і вибачився за її різкі висловлювання, які пролунали у відповідь на критику з боку громадськості. Виявилося, у міністерстві, покликаному керувати інформаційною політикою держави, ключові керівники не зуміли узгодити внутрішню інформаційну політику.

Тетяна Попова двічі повідомляла по наміри піти у відставку – у червні та в серпні. Щоразу обґрунтувала їх конфліктом через “Миротворець”.

“Я залишаю уряд. Не згідна з атаками на журналістів та свободу слова з боку окремих політиків і політичних організацій. Не можу прийняти відсутність відповідної реакції на ці атаки”, – заявляла Тетяна Попова, звинувачуючи у тиску пов’язаних із “Миротворцем” народних депутатів Антона Геращенка, Дмитра Тимчука та Андрія Тетерука.

Водночас деякі ЗМІ пов’язали серпневу заяву про звільнення заступниці міністра інформполітики  зі стартом електронного декларування майна та доходів держслужбовців, яке планувалося на 15 червня. Таким чином, вже до жовтня 2016 року Тетяна Попова мала б надати вичерпну інформацію про статки та їх походження. Зокрема, про пов’язану із нею фірму, яка стала одним із підрядників Міноборони, де працювала радником міністра рік перед появою у відомстві Юрія Стеця. Зауважимо, що Попова є однією з небагатьох чиновників, хто в паперових деклараціях вказав назви підприємств, якими володіють члени родини. До того ж, її фактичне звільнення відбулося вже після того, як систему електронного декларування зробили безпечною для чиновників.

Наразі Тетяна Попова ідентифікує себе як волонтер й запевняє, що не планує обіймати посаду в нинішньому уряду. Натомість має намір зосередитися над проектами з допомоги журналістам та з відновлення мовлення на окупованих територіях українських теле- і радіоканалів.