Зараз триває робота над новим законом “Про концесії”. Сподіваємось, що це буде прозорий і простий механізм передачі державних об’єктів у довготривалу експлуатацію, який захищатиме інтереси держави та інвестора, в інтерв’ю “Кадрам” розповів управляючий партнер Адвокатського об’єднання “Максимус” Єгор Краснов.

Що заважає укладати концесійні угоди на основі чинного закону 1999 року?

 – Сьогодні концесійна діяльність в Україні регулюється Законом “Про концесії” 1999 року та низкою підзаконних нормативно-правових актів, ухвалених у наступні роки. Проте цей закон фактично не працює. Чинний закон також пропонує процедуру погодження концесійної угоди із чималою кількістю зацікавлених сторін, фактично це чотири міністерства та Кабмін. Це занадто тривалий процес, неприйнятний для сучасного бізнесу. Також існують певні труднощі щодо процедури відведення земельної ділянки та сплати земельного податку. Через це у транспортній галузі, наприклад, за роки чинності закону не було жодного успішного концесійного проекту. Наміри були, але далі перемовин із зацікавленими сторонами справа не зрушилася.

Законопроект, робота над яким зараз триває, нівелює ці труднощі?

– Очікуємо, що він буде універсальним, застосовуватиметься не лише у транспортній сфері, а й у інших галузях економіки.

Сподіваємось, що ми отримаємо гнучкий і сучасний закон, який враховуватиме баланс інтересів держави і потенційного інвестора. Важливо, щоби закон передбачав можливість переходу з договору оренди на договору концесії, оскільки в договорах оренди, які підписані на тривалий термін, ставку плати за оренду дуже важко переглянути у бік збільшення, а це призводить до зниження надходжень у державний бюджет на тлі знецінення національної валюти. Концесійна угода дозволить закласти ці можливі втрати у покращання інфраструктури активу. Тобто, орендар зобов’язується інвестувати в об’єкт, який отримує в концесію, платить через це зменшений концесійний збір, а держава після завершення терміну дії концесійної угоди отримує модернізований актив.

Це міжнародна практика?

 – Так, за таким принципом працюють у багатьох країнах світу. Ключова позиція – концесійний договір укладається після конкурсу, який проводить орган управління. Як пропозиція – можливість дозволити укладати в межах строку дії договору, концесійні угоди з суб’єктами, які орендують актив, без проведення конкурсу. Так буде захищено й інтереси держави, адже концесійна угода міститиме більш вигідні умови, й інтереси орендаря, який уже інвестував в актив.

Про які більш вигідні умови для держави йдеться?

 – Наприклад, інфраструктурна модернізація, яка вписується у концепцію розвитку регіону. Це може бути ремонт причалу, будівництво залізничної колії, інших об’єктів невід’ємного поліпшення, які згодом перейдуть у власність держави.

На який період пропонується укладати концесійні угоди?

 – Загальноприйнятий довготривалий період дії концесійних становить до 50 років. Через це концесію називають однією з найефективніших форм державно-приватного партнерства. При цьому розглядаються також можливості укладати концесійні угоди й на значно коротший термін. Головне – уклавши угоду, інвестор будуть впевнений, що його інвестиція в актив захищена упродовж усього терміну дії концесії.

Хто більше зацікавлений в ухваленні нового закону про концесію?

 – Іноземні інвестори очікують на появу цього документа більше, ніж вітчизняні. Для компаній зі світовим іменем концесія є звичним та зрозумілим інструментом. За чинним законодавством, іноземному інвестору, аби узяти в оренду певний актив, слід обійти зі своїм проектом кілька установ, починаючи від офісу державного підприємства і закінчуючи міністерськими управліннями, а після цього узяти участь у конкурсі, що проводить Фонд державного майна  Якщо ж з’явиться можливість укладати концесійну угоду, то весь цей “похід” завершиться в одній установі – у відповідному міністерстві чи Фонді державного майна. Вирішення усіх питань, усіх погоджень держава бере на себе й виставляє концесіонеру готовий договір зі зрозумілими умовами. Цей документ має не дуже відрізнятися від типових концесійних угод, які укладаються в інших країнах. Але він приведе великих інвесторів в Україну.

Які активи можуть були передані в концесію насамперед?

 – Одними із найбільш привабливих об’єктів для концесії в Україні розглядаються морські порти. Наприклад, “Ольвія”, Херсонський МТП, залізнично-паромний комплекс порту “Чорноморськ” та інші. Мінінфраструктури зацікавлене передати ці активи в концесію стратегічним інвесторам, щоб отримати імпульс до розвитку не лише портової інфраструктури, а й суміжних із транспортною галузей.

Як швидко можуть бути укладені ці концесійні угоди?

 – Роботу над законопроектом фінансує Європейський банк реконструкції та розвитку. Зі слів його представника, у найближчі місяці ми зможемо його побачити. Сподіваємося, що депутати Верховної Ради оперативно ухвалять цей документ іще до кінця 2017 року. На саму підготовку концесійної угоди за вимогами нового закону піде не менше півроку. Тому укладення самих договорів можна очікувати не раніше кінця 2018 року. Держава ж отримуватиме вигоду вже з того моменту, коли інвестор почне вкладати в актив. Це і працевлаштування людей, і податки в бюджети всіх рівнів.