Літературознавець Дмитро Стус переміг у конкурсі на посаду генерального директора Національного музею Тараса Шевченка.

Участь у конкурсному відборі він брав у статусі в.о. керівника установи. Перший його п’ятирічний контракт розпочався у січні 2012 року.

“Я докладу всіх можливих зусиль для того, щоб ліквідувати недоліки, без яких неможлива будь-яка робота, – запевняв тоді Дмитро Стус міністра культури Михайла Кулиняка, керівника управління з гуманітарних питань Адміністрації президента Ганну Герман і директора Інституту літератури НАНУ Миколу Жулинського, які представляли його колективу. – Більш-менш я уявляю проблеми, але про них говорити не хочу. Хочу тільки запевнити всіх, що за рік ми не впізнаємо ту ситуацію, в якій зараз є”.

“Уже тоді він анонсував дуже багато змін та нововведень у роботі музею, але нічого з того за ці роки не було реалізовано! – каже про Дмитра Стуса експерт громадської організації “Український центр розвитку музейної справи”, редактор веб-порталу “Музейний простір” Леся Гасиджак, яка входила до конкурсної комісії. – Окрім того, що відбулося варварське руйнування будинку, була створена дуже неоднозначна експозиція, новобудови й досі не здані в експлуатацію і вже зараз перебувають у аварійному стані. На мою думку, така людина не заслуговує на те, щоб повторно, на такий довгий час, бути директором музею. Але в інших членів комісії були свої міркування з цього приводу, на підставі яких вони зробили такий вибір, закривши очі на всі порушення, які як приклад невдалого менеджменту навели опоненти та громадськість”.

Вибір переможця конкурсу комісія робила із трьох кандидатур. Окрім Дмитра Стуса, за посаду змагалися член Спілки письменників України, заслужений працівник культури, екс-директор Національного музею Тараса Шевченка Наталія Клименко та головний зберігач фондів Національного музею Тараса Шевченка, член Міжнародної ради музеїв (ІСОМ) Юлія Шиленко. Перша пропонувала відновити зовнішній вигляд фасаду будівлі музею, прибрати експозиції, які не мають відношення до творчості Тараса Шевченка й повернути експонати з фондів на загальних огляд. Юлія Шиленко у совїй програмі розвитку музею на один і п’ять років наполягала на створенні умов для розвитку закладу відповідно до вимог сучасного життя. Дмитро Стус серед пріоритетів розвитку музею назвав збереження, поширення та популяризацію творчості Тараса Шевченка в Україні і світі, налагодження співпраці з музейними закладами інших країн, створення нових цікавих проектів для молоді, здійснення часткового оцифрування колекції музею.

Шестеро членів комісії віддали перевагу Дмитрові Стусові. Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесь Пошивайло та заступниця генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Катерина Чуєва, які у конкурсній комісії представляли Міністерство культури, утрималися.

“Музей зараз практично перетворився на майданчик для виставок сучасного мистецтва, для якихось дитячих художніх проектів, але там немає Шевченка, – прокоментувала Леся Гасиджак, яка голосувала проти. – З музею Шевченка зник Шевченко”.

За Дмитра Стуса кількість експозицій Шевченка у музеї скоротилася із 22 залів до семи.