Зазвичай ЗМІ мало звертають уваги на таку подію, як призначення нового начальника відділу в держструктурах. Начальник відділу – не заступник міністра і навіть не керівник департаменту. Однак конкурс на посаду начальника відділу криптографічного захисту інформації Державної фіскальної служби викликав шквал новин на цілому ряді сайтів. Щоправда, написані ці матеріали мов під копірку, будуються виключно на чутках і, очевидно, розміщуються лише з однією метою – не допустити призначення відібраного конкурсною комісією кандидата – співробітника столичної податкової міліції Олександра Халковського.

До боротьби проти Халковського підключилися навіть деякі народні депутати. Парламентарій Андрій Немировський навіть подав депутатський запит із вимогою “розібратися і взяти на контроль”. Журналісти “Кадрів” зустрілися з Андрієм Немировським, аби дізнатися скандальні подробиці. Однак депутат зізнався, що взяв інформацію з …Фейсбуку. І тому вирішив написати запит, бо перевірка ще нікому не завадить. Немировський також заявив, що не знає нічого про героя свого запиту.

Нам вдалося розшукати Олександра Халковского, аби краще розібратися в історії.

 – Олександре, чому ваше призначення викликало такий ажіотаж? Коли міняють заступників міністрів, ніхто й у ваги не зверне, а тут

 – Усе почалося 15 травня цього року. За наказом в. о. голови ДФС, разом і низкою співробітників податкової міліції я поїхав у відрядження в Одеську область для того, щоби взаємодіяти з місцевою митницею. Нашим завданням було виявлення фактів контрабанди, порушення митних правил, ухилення від сплати податків, схем із продажу податкового кредиту. Я був координатором цієї групи від податкової міліції. Ми працювали два місяці. За цей час “розписали” фактично всі протизаконні схеми. Ми зрозуміли, як контрабандисти завозять товар, як реалізують податковий кредит, як рухаються фінансові потоки, як відбувається підміна товару на той, який потрібен для податкового кредиту. Із введенням в дію системи автоматичного блокування реєстрації податкових накладних купити податковий кредит стало дуже складно. Нам важливо було зрозуміти, як контрабандисти спробують протидіяти системі. Потрібно було максимально “оживити” всіх суб’єктів, які займаються імпортом на Одеській митниці.

 – Що значить – “оживити”?

 – Щоб ви розуміли, 90% імпортерів – це були на той момент фіктивні підприємства. Яке підприємство ні смикни, у нього лівий директор. Може пройти директором якийсь шахтар із Горлівки, або алкоголік з Одеси. Скаже: я директор. А коли поговориш з ним годину, і він розповість, що йому дали 100 доларів і сказали бути директором. Ми максимально оживили всіх суб’єктів. Приходили директори, приносили документи, які показують, що компанія веде реальну діяльність, а її керівництво – не підставні люди. Ми “пробивали” цих людей по своїх базах, дивилися, чи мають вони досвід роботи, чи не підставні вони, чи немає у них негативної історії, чи не брали участі у схемах конвертаційних центрів. І ми як могли оживили пул імпортерів, який працював в Одеській митниці. Деякі люди не розуміли, що треба переходити в легальний бізнес, виходити з “тіні”, і пробували продовжувати працювати за старими схемами. Ми їх зупиняли – ці підприємства не могли далі ні імпортувати, ні по ланцюжку продавати податкові кредити.

Коли хтось пробував запустити якісь схеми на Одеській митниці через 55-ту статтю Митного кодексу, такі спроби припинялися. 55-та стаття – це законний механізм захисту інтересів імпортером. Бувають випадки, коли управління тарифів не може відразу визначити вартість товару, і власникам вантажу доводиться платити на певну суму більше, щоби якомога швидше відправити товар споживачеві. А потім фахівці розбираються, з’ясовують. Якщо тариф був завищений, то кошти повертають. Якщо був занижений, то приймаються інші рішення – через адміністративні протоколи і т. д. Це нормальна робота. Але коли це перетворюється в схему, щоб вкрасти з бюджету мільйони, сотні мільйонів – такі дії потрібно припиняти.

 – Що було далі?

– Контрабандисти побачили, що незаконні схеми більше не працюють. І вони пішли з Одеси працювати в інші регіони.

 – Вам надходили погрози? Адже ви зупинили незаконний бізнес на сотні мільйонів?

 – Одеса – це взагалі дуже непростий регіон. За ті пару місяців, які я провів на Одеській митниці, не раз чув погрози і на свою адресу, і на адресу керівника митниці Олександра Власова. Але на чоловіка, який служив в АТО, перебував під кулями снайпера, під “градами”, під мінометним обстрілом, заяви  – “ми тебе посадимо або застрелимо” – вже не діють.

– Як ви потрапили в АТО?

– Кордон Донецької і Луганської областей я вперше перетнув 12 лютого 2015 року. На той момент я служив в податковій міліції Києва. 2014 рік був дуже складним – і для країни, і для офіцерів, і для будь-якого чоловіка, який вважає себе патріотом. Або ти знімаєш погони і йдеш на “громадянку”, або ти зобов’язаний віддати борг Батьківщині і йти служити, як і всі твої діди і прадіди. Я і низка  моїх товаришів, які служили разом зі мною в Києві, написали рапорти і пішли добровольцями в підрозділ “Фантом” (спеціальний підрозділ, який було направлено в зону проведення АТО з метою недопущення незаконного переміщення вантажів, товарів, людей на підконтрольну територію з непідконтрольною. – “Кадри”). Цей підрозділ було організовано на базі фіскальної служби. Створював і керував підрозділом Олександр Власов. Я керував оперативним управлінням Луганської та Донецької областей в зоні АТО. На той момент у підрозділ входило 147 осіб. Він складався з головного управління та управління Донецької та Луганської областей. 

– Ви потрапили на фронт як раз напередодні битви під Дебальцеве.

– Перше наше бойове хрещення сталося 14-15 лютого на Дебальцевській трасі. Першу смерть і першу кров ми бачили саме там. І зі своєю зброєю зріднилися теж саме там.

– Де базувався “Фантом”?

– Підрозділ базується в місті Щастя, у Станиці Луганській, у Золотому, Майорську, Новотроїцькому, Мар’їнці та Павлополі. Там діють контрольні пункти в’їзду-виїзду, на яких несуть службу бійці “Фантому”. Також, коли ми прибули в зону АТО, за указом президента були створені мобільні групи. До їх складу входили співробітники підрозділу “Фантом”, СБУ, МВС, ВДВ. Ці мобільні групи займалися роботою уздовж лінії зіткнення. Боролися з перетином заборонених товарів – сигарет, горілки, спирту, наркотиків, зброї. Це все “Фантом” робив.

– Яка найбільша ваша операція?

– У Золотому ми затримали понад 100 автомобілів, які намагалися перетнути лінію зіткнення і вийти на непідконтрольну територію з різного виду вантажами – від продуктів харчування до товарів подвійного призначення. В основному це були вантажівки, п’яти- і десятитонники. Спеціально під цю колону був зроблений коридор. Тільки-но на протилежному боці зрозуміли, що товар заарештований, почався обстріл з великокаліберного кулемета. Почався справжній бій за ці вантажівки. І таких випадків було багато.

 – Чи були втрати серед “фантомівцев”?

 – Діма Жарук, позивний “Байкер”, Андрій Глущенко “Ендрю” – це мої товариші, загинули 2 вересня 2015 року. Вони працювали разом, Андрій був волонтером, який входив у нашу мобільну групу. Потрапили у засідку. Цьогоріч 2 вересня їздили з хлопцями на могилу до Діми в Асканію Нову, він звідти родом.

 – Коли ви закінчили роботу в “Фантомі?”.

 – Крайня моя ротація завершилася 1 вересня 2016 року.

– Розкажіть про конкурс. Яку посаду ви зараз займаєте в податковій міліції?

 – Начальника відділу оперативного управління податкової міліції Києва. А в податкову службу прийшов 1993 року. Тоді ще навчався в Інституті народного господарства, і була така можливість, щоб студента взяти на роботу в податкову інспекцію. До 1999 року працював ревізором, потім – начальником сектору податкової інспекції міста Києва. У 1999-му  перейшов у податкову міліцію, де працюю й досі. Займався переважно виявленням злочинів у кредитно-фінансових організаціях та боротьбою з конвертаційними центрами.

Конкурс на посаду заступника директора департаменту – начальника відділу забезпечення технічного захисту інформації та контролю Департаменту охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ДФС України був оголошений офіційно. Я подав документи, і не я один. Подавалися велика кількість людей.

Кваліфікаційним вимогам мої документи відповідали. Я закінчив інститут народного господарства, академію МВС і Національну академію управління при президенті України. Кандидат економічних наук.

Конкурс проводили в три етапи: перший – тести, які ми здавали в електронному вигляді в присутності комісії. Я набрав 90 з 100 балів, правильно відповів на 36 питань із 40. Другий етап конкурсу – ситуативні завдання. Третій етап – співбесіда. У конкурсній комісії були не тільки представники ДФС України, а й представники Мінфіну. Ставили запитання, я на них відповідав.

 – Є підозри, чим викликана така протидія вашому призначення? Як можна зрозуміти, одеські “митні сайти” дуже не хочуть вашого переведення в Одесу?

– Прямої пропозиції в подальшому перейти працювати на Одеську митницю мені не надходило. Але якщо я його отримаю – той рівень знань і кваліфікації, який у мене є як у податкового міліціонера, я зможу ефективно застосувати і в управлінні боротьби з митними правопорушеннями. Думаю, боротьба з контрабандою – це те, що у мене виходить найкраще. Одна тільки перспектива того, що з посади заступника начальника департаменту я зможу перейти на паралельну посаду в будь-яку митницю України, на посаду заступника начальника митниці – начальника управління боротьби з митними правопорушеннями, вже комусь дуже не подобається.

 – Чого найбільше бояться контрабандисти?

 – Вони бояться не разових перевірок, а принципового зламу всієї системи. Одна з наших пропозицій – встановити вагові сканери на кожному пункті пропуску, щоби зважувати 100% контейнерів і кожен сканувати.

Сучасні сканери за 13 секунд повністю просвічують один контейнер. Якби такі сканери поставили хоча б в основних портах, вони б на 100% прибрали той рівень контрабанди, який ще залишається.

Іншого шляху немає, оскільки контрабандисти змінюють свої “технології” кожен день. Як і будь-які шахраї, вони завжди дивляться на перспективу, придумують щось нове. Прямо в Китаї збирають контейнери, роблять документи, де пишуть – їдуть тапочки, а насправді їдуть чоботи або тканини. Вони там оформляють документи, і до нас приходять “тапочки”. І якщо з якихось причин не спрацьовує АСУР або управління митних правопорушень не отримає оперативну інформацію, то цей контейнер поїде. Бо по всіх документах видно, що там тапочки. Вони їдуть без огляду. А коли запрацює сканер – все буде видно. Електронні ваги відкладають інформацію в базу, із якої можна взяти інформацію, скільки контейнер важив в пункті пропуску і скільки – в момент оформлення. Інформацію зі сканера можна прикріплювати до документів.

Це буде кінець контрабанді як явищу, і контрабандисти це чудово розуміють. Тому і триває такий потужний спротив будь-яким новим людям і будь-яким змінам.