Уряду ніяк не вдається завести в державний сектор якісні кадри. Упродовж року різко зростала кількість призначень тимчасово виконуючих обов’язки керівників. Досі без обраних на конкурсній основі очільників функціонують десятки державних компаній, які мають стратегічне значення для економіки. Зокрема, у руках тимчасових керівників перебувають підприємства “Електроважмаш”, “Укрхімтрансаміак”, “Об’єднана гірничо-хімічна компанія”, “Державна продовольчо-зернова корпорація України”, “Укрспирт”. “Укренерго”, “Укрзалізниця”.

“Є технічні питання: конкурси блокують суди. У нас також є проблема з якістю кандидатів: велика кількість ефективних менеджерів приватного сектору не дуже розуміють, навіщо їм іти у державний, де купа проблем, погані умови роботи і важко щось показати, політичний вплив, тебе завжди критикують. У чому особиста мотивація? У нас є проблема з оплатою праці на цих підприємствах. Не так багато держпідприємств в Україні, де встановлені ринкові рівні зарплат”, – каже про проблему Максим Нефьодов, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі. До слова, саме під “дахом” МЕРТ нині перебувають чимало держпідприємств, керівників яких ніяк не оберуть на конкурсній основі.

Приклади успішного проведення конкурсного відбору й призначення керівників є. Здобутки очільників “Укргазвидобування”, аеропортів “Львів” і “Бориспіль”, “Укрпошти” – прозорість рішень, ефективність діяльності, кращі фінансові результати. Нові менеджери стратегічно важливих держпідприємств отримують мільйонні зарплати, конкуруючи з приватним сектором. Щоправда, не всі готові демонструвати відповідний рівень управлінця. Найяскравіший приклад – крах керівника “Укрзалізниці” Войцеха Бальчуна, обраного на конкурсній основі у квітні 2016 року.

Потужного імпульсу кадровій реформі надав Комітет із призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, створений при Мінекономрозвитку в лютому 2015 року. Наприкінці минулого року склад розширився. До очільників МЕРТ, Міненерговугілля, Мінфіну, Мінагропроду та Мінінфраструктури долучилися віце-прем’єр Володимир Кістіон, віце-прем’єр – міністр Мінрегіонбуду Геннадій Зубко, міністр Кабінету Міністрів Олександр Саєнко і міністр юстиції Павло Петренко. До восьми зроста і кількість представників міжнародних фінансових організацій, які не мають права голосу, проте володіють вирішальним словом при узгодженні кандидатури.  Також до складу Номінаційного комітету введено ще одного незалежного експерта, який входить до комісії з конкурсного відбору відповідного підприємства. Очікувалося, що більша кількість членів комітету дозволить частіше збирати кворум на засіданнях – потрібно п’ять представників держави. Та 2017 року активність Номінаційного комітету дуже незначна, кількість проведених засідань можна перелічити на пальцях однієї руки.

Відтак уряд удався до зміни законодавства, частково скасувавши конкурсні відбори. Так, голову наглядової ради НАК “Нафтогаз України” призначатимуть не на основі прозорого конкурсу, а за рішенням акціонера, яким є сам Кабінет Міністрів. Така ж формула призначення була застосована і до незалежних членів і представників держави у наглядовій раді. Клер Споттісвуд, Бруно Лескуа, Стівен Хейсом, Амос Хохштайн, Володимир  Кудрицький, Сергій Попик і Володимир Демчишин призначені цього тижня постановою Кабінету Міністрів.

Схоже, така практика призначень набирає популярності. Ротацію членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, президент Петро Порошенко проводить у ручному режимі. За проголосованим Верховною Радою законом нардепів Олександра Домбровського, Михайла Бондаря та Юлія Іоффе, глава держави отримав повноваження затверджувати на посадах тимчасових членів комісії на термін не більше трьох місяців. Проте і ця тимчасовість так само у ручному режимі може бути продовжена – якщо комісія не встигне обрати переможця конкурсу.