Реальні дії з реформування державного управління в Україні розпочалися у квітні 2016 р., коли роботу розпочав новий уряд.

У липні 2016 р. Європейська Комісія призначила членів міжнародної Дорадчої групи, завданням якої було надання кваліфікованої консультативної допомоги щодо запуску процесу реформування державного управління в Україні.

Дорадчу групу очолив Грегор Вірант, колишній очільник міністерства державного управління Словенії. Йому допомагають двоє висококваліфікованих експертів: Ансі Шанді, колишній заступник директора Департаменту державного управління кабінету прем’єр-міністра Албанії, та Угіс Сікс, колишній заступник директора департаменту координації політики державної канцелярії Латвії.

Як і будь-який проект у будь-якій організації, реформа повинна мати стратегічні рамки. В Україні затверджений план заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління на 2016-2020 роки, з чіткими цілями і завданнями, розподілом повноважень та забезпеченням координації і лідерства.

Реформу державного управління спрямовує і координує міністр, який перебуває у самому центрі уряду, в безпосередній близькості до прем’єра. Це найкращий спосіб координувати реформу, яка матиме вплив на всі міністерства.

Оновлення складу українських міністерств і співпраця з неурядовими організаціями є принципово важливими. Якщо спочатку не реформувати державну машину, а лише залучити до роботи висококваліфікованих фахівців, то реформа не відбудеться. Для цього потрібна політична воля. Іще одна складова – ефективна взаємодія з недержавними організаціями, громадянським суспільством.

Результатом призначення нових державних службовців повинна стати зміна ролей всередині міністерства. Але ще більш важливим наслідком реформи має бути відокремлення політики від управління, чого так і не сталося в Україні після здобуття незалежності у 1991 р. У країнах-членах ЄС є чітке розмежування між політичним колом та професійним колом державних службовців у міністерствах. Існує група топ-менеджерів з державного управління, які є справжніми експертами у своїх галузях і які можуть як керувати змінами, так і надавати рекомендації поточному уряду щодо державної політики. Таку ж систему необхідно створити і в Україні. Призначення державних секретарів міністерств стало лише першим кроком у цьому напрямі. Другим кроком стане обрання генеральних директорів.

Уже розпочалося удосконалення процесів залучення на державну службу. Підбір кадрів відбувається за новими, більш прозорими правилами, до конкурсних комісій залучають незалежних експертів, а сам процес моніторять представники громадянського суспільства та ЄС. І все ж, процедури прийняття на державну службу можна і далі вдосконалювати. Необхідно також покращити спілкування з потенційними кандидатами стосовно їхніх майбутніх посад та окладів.

Допоки нове державне управління не надаватиме кращих послуг своїм громадянам, ці громадяни не віритимуть в успіх його реформи. Громадянам байдуже, як організовано державне управління, їх цікавить лише результат. Тому так важливо, щоб наступний етап реформи був орієнтований на результат. Успіх реформи залежатиме також від прийняття якісних законів.