Які зарплати отримують топ-менеджери найбільших державних компаній.
Редакція “Економічної правди” розіслала запити до прес-служб 30 державних підприємств з проханням надати інформацію про рівень заробітної плати, встановлений для керівника компанії,з урахуванням окладу, премій та бонусів.
Із 30 підприємств на запит відповіли лише 12. Проте вичерпну відповідь надали лише на 7 підприємствах. Решта порадила шукати інформацію про заробітну плату керівника на сайті НАЗК або узагалі проігнорували запит.
Тож частину інформації ЕП знайшла у деклараціях менеджерів на сайті НАЗК та в інших публічних джерелах.
Перша десятка сформувалася така:
Сюрпризів не сталось. З наявної на даний момент інформації, найбільш оплачуваним топ-менеджером держкомпанії залишається Андрій Коболєв.
Декларації, яка б відображала рівень доходу керівника “Нафтогазу”, у Коболєва немає. Разом з тим він визнає, що його місячна зарплата у цифровому вигляді — “це більше семи цифр після коми”.
З 2019 року Коболєв зобов’язався перераховувати всю свою заробітну плату з “Нафтогазу” на благодійність. За січень, лютий та березень він перерахував на благодійність 3,29 млн грн.
На другому місці за рівнем заробітної плати — керівник Укрзалізниці Євген Кравцов. За даними НАЗК, його річний дохід за 2018 рік становив 7,274 млн грн., що становить приблизно по 606,2 тис грн в місяць.
На третьому місці за рівнем заробітної плати — голова “Енергоатому” з 2014 року Юрій Недашковський. Його річний дохід від керівництва підприємством у 2018 році становив 7,266 млн грн, що в розрахунку на місяць становить 605 512 грн.
Підприємство | Керівник | Сума доходу в компанії у 2018 | Приблизно в місяць*** |
НАК “Нафтогаз України” | Андрій Коболєв | 47 100 000* | 1 041 000* |
“Укрзалізниця” | Євген Кравцов | 7 274 761 | 606 230 |
НАЕК “Енергоатом” | Юрій Недашковський | 7 266 152 | 605 512 |
НЕК “Укренерго” | Всеволод Ковальчук | 6 156 214 | 513 017 |
КБ “Південне” імені Янгеля | Олександр Дегтярев | 5 509 203 | 459 100 |
Одеський морський порт | Віктор Войтко | 5 281 519 | 440 126 |
Аеропорт “Бориспіль” | Павло Рябікін | 4 575 142 | 381 261 |
“Укрпошта” | Ігор Смілянський | 3 958 541** | 329878** |
ДП “АМПУ” | Райвіс Вецкаганс | 348 620 | 279 000 |
“Аграрний фонд” | Андрій Радченко | 2 124 797 | 177 066 |
Східний гірничо-збагачувальний комбінат | Олександр Сорокін | 2 046 027 | 170 502 |
“ДПЗКУ” | Ірина Марченко | 1 496 467 | 124 705 |
ДП “Регіональні електричні мережі” | Сергій Білоус | 1 043 879 | 86 990 |
“Мистецький арсенал” | Олеся Островська-Люта | 951 193 | 79 266 |
Аеропорт “Львів” | Тетяна Романовська | 890 833 | 74 236 |
“Украерорух” | Дмитро Бабейчук | 819 906 | 68 325 |
Державна іпотечна установа | Андрій Камуз | 819 164 | 68 263 |
Одеський припортовий завод | Сергій Назаренко | 604 293 | 50 357 |
Турбоатом | Віктор Суботін | 502 403 | 41 866 |
ДП “Фінансування інфраструктурних проектів” | Руслан Сіробаба | 457 846 | 38 153 |
Південний машинобудівний завод ім. Макарова | Сергій Войт | 403 805 | 33 650 |
ДАК “Автомобільні дороги України” | Роман Косинський | 358 349 | 29 862 |
НСК “Олімпійський” | Валентин Грудзєв | 339 952 | 28 329 |
“Укргідроенерго” | Ігор Сирота | 318 989 | 26 582 |
“Південний”, морський порт | Анатолій Яблунівський | 232 001 | 19 333 |
“Укркосмос” | Іван Назарук | 152 883 | 12 740 |
“Центренерго” | Олег Коземко | не декларував/не надав інформацію | не декларував/не надав інформацію |
“Харківобленерго” | Василь Скопенко | не декларував/не надав інформацію | не декларував/не надав інформацію |
Запорізький титано-магнієвий комбінат | Володимир Сивак | не декларував/не надав інформацію | не декларував/не надав інформацію |
* Фіксованої зарплати + додаткові нарахування. Дані за 2016 рік. Посадовий оклад — 1,041 млн грн в місяць — вказаний відповідно до інформації в опублікованому ЕП раніше договорі.
** Дані за 2017 рік *** Сума, вказана в таблиці — це умовний розрахунок щомісячної плати з огляду на річний показник. |
Довкола рівня зарплат топ-менеджерів державних підприємств завжди велися палкі дискусії. А рівень винагороди керівника “Нафтогазу” став причиною однієї з найбільш гучних суперечок в урядових колах.
Зокрема, прем’єр-міністр дуже часто торкався теми високих доходів Андрія Коболєва. Для голови уряду, скоріше за все, це був лише один з важелів, який він використовуава у війні з командою “Нафтогазу”.
Утім, Гройсман — не єдиний противник “захмарних” зарплат, у нього чимало однодумців. Проте так само є і протилежний табір, в якому наполягають, що зарплати топ-менеджерів державних підприємств мусять бути конкурентними порівняно з приватним сектором. Наразі вони такими не є.
Процедура встановлення зарплат для топ-менеджерів у державному та приватному секторах приблизно однакова.
В приватній компанії власники укладають контракт з СЕО, який буде керує підприємством відповідно до встановленого ними плану. У державному секторі — так само.
Відмінність лише у тому, що власником державних компаній є український народ, який керує підприємствами через представництва у вигляді Кабінету Міністрів чи профільних міністерств.
Хто саме ухвалює рішення щодо зарплати топ-менеджера? Звісно, що власники, у великих підприємствах — їхні представники, наприклад, наглядова рада.
За правилами OECD, винагороду топ-менеджеру державного підприємства повинна встановлювати саме незалежна наглядова рада, яка призначається спеціальною конкурсною комісією.
Однак в Україні частину функцій наглядової ради на себе взяли політичні представництва — Кабмін та профільні міністерства. Тому держкомпанії часто стають заручниками політичних ігр.
Наприклад, за новим статутом “Нафтогазу”, частину повноважень стосовно призначення керівника на себе взяв Кабмін. Така ж сама ситуація і в інших компаніях, де держава втручається в питання винагороди СЕО.
“У нас перемішані повноваження уряду і наглядової ради. Якщо остання діє в інтересах компанії, то політики здебільшого мають популістські цілі”, — наголошує директор Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.
Проте не всі вважають, що варто покладатися на наглядову раду. На думку члена неприбуткової організації “CFA Україна” Ростислава Чайківського, цього не слід робити, тому що вона діє не в інтересах держави, а в інтересах компанії.
“Наглядові ради підтримують хороші стосунки з директорами. Вони не цікавляться проблемами народу та боротьбою з корупцією. Вони намагаються встановити високі зарплати менеджменту і високі тарифи для населення, ігноруючи реальні причини збитковості та корупційне навантаження”, — переконаний експерт.
Заробітна плата топ-менеджера складається з двох частин: фіксованої місячної ставки і нарахованих бонусів за виконання визначеного плану.
Зазвичай рівень винагороди прив’язується до певних показників, яких повинен досягти менеджер, таких, наприклад, як KPI — ключові показники ефективності. Вони дають розуміння власнику, чи відповідає заробітна плата менеджера завданням, які перед ним поставили.
Якими будуть KPI, залежить від планів власника та особливостей самого підприємства, або специфіки галузі.
За критеріями OECD, зарплата топ-менеджерів повинна бути тісно пов’язана з виконанням річного плану компанії. Якщо керівник чітко слідує стратегії підприємства, він отримує бонуси, які можуть становити більшу частину його заробітної плати.
Стратегії бувають короткострокові, на рік, та довгострокові — на п’ять років. Керівник на своїй посаді повинен реалізувати стратегію, затверджену наглядовою радою, наприклад, реструктуризувати компанію або побудувати завод. У кожної компанії свої цілі.
Проте в Україні такі стратегії є не у всіх державних компаній, тому наразі нема чітких критеріїв, за якими можна справедливо оцінити винагороду керівників.
Моделей винагород існує багато. Найбільш поширена та, у якій директор за рік отримує фіксовану зарплату та річний бонус у розмірі 100-150% від річного окладу. Залежно від того, наскільки виконаний річний план, вираховується і розмір бонусу.
“Кожен параметр має шкалу. Залежно від того, наскільки добре ти це виконуєш, формується загальний бонус”, — пояснює керівний партнер Odgers Berndtson Ukraine Роман Бондар.
Існує, правда, і інша популярна думка, яку часто ретранслюють опоненти вищезгаданої моделі — рівень винагороди топ-менеджера мусить бути прив’язаний до рівня зарплати середньостатистичного працівника компанії. Тобто бути прямо пропорційним до зарплати звичайного співробітника, але трохи вищим.
“Зарплата керівника повинна бути у десять-двадцять разів вищою за зарплату звичайного працівника. Так радить “батько” сучасного менеджменту Пітер Друкер. Це буде зрозуміло і справедливо”, — наголошує Чайківський.
Система наглядових рад почала впроваджуватися на державних підприємствах два роки тому і цей процес досі триває.
На багатьох підприємствах відбувається перехід від системи винагороди, встановленої урядом, до системи, впровадженої наглядовою радою.
Наприклад, в “Укрзалізниці” тільки затверджуються умови контракту нової наглядової ради з Євгеном Кравцовим. Сам він не готовий наразі оцінювати ефективність своєї роботи.
“Про показники ефективності можна буде говорити тоді, коли буде затверджений новий контракт. Один з важливих акцентів, за яким я оцінюю ефективність роботи УЗ, — план виконання капітальних інвестицій”, — заявив Кравцов.
Ситуація на інших підприємствах схожа.
За словами керівника аеропорту “Бориспіль” Павла Рябікіна, на підприємствах Мінінфраструктури є стандартизована система KPI, встановлена Кабміном.
“Чи забезпечує стандартизований показник KPI ефективність керівника? Думаю, ні. Необхідна корекція на специфіку галузі і підприємства”, — каже Рябікін.
Аналізуючи успішність керівників, часто розглядають лише показник прибутковості компанії. Такий аналіз є помилковим. Не слід забувати, що більшість державних підприємств є монополістами на ринку, тому прибуток не може лягати в основу KPI керівника.
У KPI слід закладати фінансові, операційні та соціальні результати діяльності компанії. Українським державним компаніям для прозорої виплати зарплат не вистачає двох елементів: політики власності компанії та чітко прописаного KPI.
Політика власності компанії — документ, який визначає основні цілі та загальні принципи управління держпідприємством. Це свого роду “дорожня карта” компанії, по якій вона рухається. Кожен документ прописується для кожного підприємства окремо з огляду на особливості діяльності підприємства, але є дещо спільне. В документі має бути зазначено, що держава здійснює контроль і регулювання, однак не втручається в операційну діяльність компанії. Наявність такого документу є світовою практикою для держпідприємств.
Що робити, якщо компанія має стратегію, але результати діяльності керівника не влаштовують власника? Тоді постає питання про заміну цього топ-менеджера.
Щоб знайти спеціаліста з відповідним рівнем компетенції, експерти радять звернути увагу на фахівців, які працюють на аналогічних посадах в українському приватному секторі або у державному секторі сусідніх країн.
Зрештою будь-які порівняння чи рейтинги завжди мають свої недоліки і не дадуть відповіді на питання: а чи можна Коболєву платити стільки ж, скільки, наприклад, отримує керівник однієї з найбільших енергетичних компаній у світі — французької Engie (в минулому GDF Suez).
Нижче ЕП демонструє, скільки заробляють топ-менеджери іноземних підприємств, в яких ключові фінансові показники, загальна вартість активів та кількість співробітників відповідають рівню українських держпідприємств.
Аналіз показує, що динаміка зарплат на зарубіжних та українських підприємствах відрізняється. У зарубіжних топ-менеджерів дохід вищий, проте вищі і економічні показники компанії.
Щоб правильно інтерпретувати ці суми, варто порівнювати співвідношення заробітної плати до об’єму компанії для кожного окремого випадку.
Наприклад, за структурою управління “Укрзалізниця” більша, ніж згадувана французька Engie, оскільки має удвічі більше працівників, але її показники доходу — втричі нижчі.
Важливо зважати також на те, що річні суми як українських, так і зарубіжних менеджерів, включають в себе нараховані бонуси за чітке дотримання стратегічних цілей компанії. А отже заробітна плата тісно корелює з виконанням поставленого плану перед керівниками.
Проте поки в Україні політика власності або стратегія запроваджена не у всіх підприємствах, справедливо оцінити винагороду менеджерів українських держпідприємств неможливо.
Написано для “Економічної правди”